Мене завжди більш за все цікавили люди: те, як вони думають та відчувають, як знаходять сенс життя — і чому втрачають його. Я працювала більшість життя як мисткиня і культурна діячка, хоча свій вибір навчатись на психолога я зробила в далекому 2008р. Коли я завершила університет в 2014р., почалася російська окупація Криму, де я тоді жила. Паралельно з тим російські терористи захопили Донецьк, моє рідне місто. Втрата обох домівок сильно вплинула на мене. Тоді я не розпочала власної психологічної практики і натомість занурилася в мистецтво, висвітлюючи теми пам’яті, втрати і інформаційних воєн в численних арт-проєктах. Таким чином, до 2021р. я плідно працювала в рамках дуету Krolikowski Art.  Від 2022р. я веду власну художню практику, а також — повернулася до психології як сфери, вирушила на магістратуру та розпочала навчання в декількох методах психотерапії.

Мені подобається консультувати клієнтів: це те, чого мені не вистачало в творчій діяльності — бачити, як можна допомогти конкретній людині почати жити більш наповнено і якісно. Відчуття, що мистецтво лишається певною мірою елітарною площиною, останнім часом спонукає мене до того, щоб більше займатися партисипативними практиками — залучати громади до співтворчості, розширювати рамки мистецтва і “виносити” його з інтелектуалізованого простору галерей.

Моя мистецька ідентичність привносить допитливий погляд в мою практику психолога, збагачує її та допомагає мені краще зрозуміти деяких клієнтів, особливо тих, чия ідентичність також має творчі прояви. Я вважаю, що мистецтво і психотерапія, хоч і мають дуже різні форми прояву, мають спільний знаменник — у пошуку гармонії та поверненні до себе.