Цей перформанс звертається до смаку як одного з найсильніших носіїв пам’яті, що здатний миттєво повертати в минуле. В основі роботи — мій особистий дитячий спогад з Донецька: абрикоси, які консервувала бабуся, абрикосове варення і бутерброд з маслом та варенням як звичний домашній десерт.

Абрикос в Донецьку було так багато, що вони нам швидко набридали: і варення, і сік, і цілі консервовані абрикоси… Навіть в гостях у однокласниць було таке саме варення, і для нас воно було найменш бажаним, перевага часто віддавалася вишневому або сливовому. Але тепер, коли я вже 12 років не була вдома, я сумую за тими абрикосами, і щоразу, як їх бачу або куштую, згадую дитинство.