Зруйнований сад
Мультимедіа проєкт / 2024
Я здійснюю перформативний жест знищення образу оливкового саду руками, вкритими міддю. Ця дія позначає початок колоніального наративу Кіпру. Вона прориває ідеалізований образ природи та вказує на роль видобутку міді. Саме він, започаткований британськими імперськими амбіціями, став передумовою подальшої екологічної кризи.
Цей короткий, театральний виступ відкриває серію робіт у межах дослідження (Re)Grounding. Проєкт досліджує політику видобутку, міграцію та кліматичну кризу.
Тоді і зараз / Фотографія, плівковий суп, колаж
У своїй художній практиці я працюю з темою руйнування. Я свідомо завдаю шкоди власним роботам, маніпулюю плівковими негативами та відбитками і відмовляюся від повного контролю над результатом. Такий підхід для мене є способом говорити про колоніалізм, війну та експлуатацію природи.
На цих фотографіях — території колишнього видобутку міді. Тут майже не залишилося дерев і рослин. У Лефке я зібрала мідний пил і використала його для просочування плівкових фотографій цих виснажених ландшафтів. Результати різні: мідь по-різному впливає на зображення, але завжди руйнує їх. Я експериментувала з тривалістю просочування та властивостями фотопаперу. Для порівняння частково використала мідний купорос, привезений з України.
Мені також вдалося знайти старий турецько-кіпрський журнал із чорно-білими фотографіями цих самих місць 1950-х років. Я порівнюю ці локації тоді і зараз, щоб унаочнити зміни з часом. Показово, що оливкові дерева й досі ростуть поруч, але не там, де активно добувалася мідь.
Історія старого оливкового дерева / Фотографія
Якщо олива змогла повернутися додому, можливо, і я теж колись зможу?
Ця робота — роздум про дім, коріння та переміщення. Це теми, які поєднують Кіпр і Україну впродовж їхньої складної історії. На момент, коли я вперше побачила це старе дерево в Нікосії, я знала, що територію цього парку повністю розчищали для будівництва нової площі Елефтерії. Через це я припустила, що оливу штучно пересадили.
Це усвідомлення повернуло мене до власного досвіду. Я — внутрішньо переміщена особа, яка втратила дім у Донецьку та в Криму. Спочатку мені здалося, що я знайшла споріднену істоту. Дерево, як і я, втратило свій дім і було змушене почати життя в новому місці.
The Common Ground / Аналогова фотографія, партисипативна інсталяція
Фотографія зроблена в Лефке — покинутому районі мідних шахт. Вона зображує дно висохлого озера. Робота має партисипативний формат і запрошує відвідувачів зібрати зображення разом, із окремих фрагментів.
Резиденція має назву ReGrounding. Під час перебування на Кіпрі я часто чула розмови про можливе/ бажане возз’єднання розділеного острова. Тому я пропоную метафоричний жест “побудови”, об’єднання спільного підґрунтя для кіпрської аудиторії (яка прибула на відкриття виставки з обох частин Кіпру). Поруч з екологічною кризою тут існує глибокий культурний і політичний виклик.
Досліджуючи колоніальне минуле та амбівалентне сьогодення Кіпру, поділ суспільства за етнічно-релігійними приналежностями, а також роль мови й освіти, я прагну продовжити це дослідження. Особливо — з позиції українки, народженої в Донецьку, яка бачила, як культура й мова впливають на життя регіону, і досі переживає досвід окупації батьківщини.
Але я б не ділилася цією історією, якби вона була безнадійною.
Згодом я дізналася повну історію від Департаменту садів муніципалітету Нікосії. Це дерево справді росло саме в цій місцевості в парку Елефтерії. Коли ухвалили рішення про будівництво нової площі, його тимчасово забрали разом з іншими рослинами. Після завершення робіт оливу повернули і посадили практично на тому ж місці.
Сьогодні старе дерево пустило нові гілки і продовжує плодоносити. Як виявилося, олива знову вдома. І якщо вона змогла повернутися, можливо, зможу і я.
Проєкт реалізується в рамках арт-резиденції (Re)Grounding за підтримки D6 EU (Кіпр), платформи Ізоляція (Україна) та Британської Ради в Україні, і представлений в EKATE в Нікосії.